Королева Виктория

Молода, двадцятилітня Вікторія, зустрівшись на балі з майбутнім росіянином імператором Олександром II не на жарт захопилася ним і в подумувала про шлюб. Але такий союз був неможливий як по династичним, так і по політичних міркуваннях. Після цього випадку Вікторія на час втратила інтерес до заміжжя. Але випадок не змусив себе чекати. На одному з балів Вікторія танцювала з Альбертом, князем Кобургским . Молодий князь скорив серце Вікторії й у лютому 1840р. відбулося одруження королеви з Альбертом. „ Я люблю його більше, ніж думала”, - запише Її Величність у своєму щоденнику, - і я зроблю все, що в моїй владі, щоб полегшити його жертву'. Якоюсь мірою це дійсно була жертва. Чоловік королеви Англії за законами країни не мав права на титул короля.

Дружина могла зробити його тільки фельдмаршалом . -1- Є в щоденнику королеви й такі слова: 'Я читаю й підписую паперу, а Альберт їх промокає...' Відразу ж після весілля в кабінеті Вікторії був поставлений другий письмовий стіл - для Альберта. Але принц із самого початку вирішив не стосуватися державних справ.

Родина їх була по-справжньому щаслива. У них було 9 дітей і 34 онука. Цей шлюб підняв в очах підданих моральний вигляд королівської родини на недосяжну висоту, що допомогло Британії уникнути антимонархічних потрясінь, що охопили Європу в 1848 році. Королева Вікторія сама жила за певними правилами й розпорядку дня й вимагала того ж від своїх підданих. Вона власноручно розробляла правила етикету.

Прагнення англійців додержуватися етикету приймалося іншим миром за англійську манірність, чудово відбиту в „Алісі в країні чудес” і розповідях про Шерлока Холмса й доктори Ватсона . Вікторіанську епоху часом згадують як епоху порядку й високих моральних принципів.

Звичайно, справа було не тільки й не стільки в характері королеви. В Англії середній клас, що твердо став на ноги, постійно обвинувачуваний у вульгарному торгашеському дусі, успішно протиставив розпусті вищих, аристократичних верств власну систему моралі й поводження. З перших днів правління королева вживала спроби зближення з російським імператорським двором. В 40х роках розширилося співробітництво Росії й Великобританії в науково-технічній і військовій сферах.

Королева Вікторія робила всілякі знаки уваги імператорові Миколаю. В 1846 році вона подарувала імператору яхту 'Вікторія'. Подарунок був присвячений до підстави Санкт-Петербургського Імператорського яхт-клубу. Але, що править російський кабінет не завжди відрізняла зважена зовнішня політика. Росія прагнула чинністю встановити своє панування на Чорному й частини Середземного моря. Цим вона настроїла проти себе Туреччину й Францію.

Почалася Кримська війна. Росія понесла важкі втрати, втратилася Севастополя й Чорноморського флоту. Але, незважаючи на перемогу й протесту Туреччини, королева Вікторія повернула Севастополь Росії. В 1851 р. у Лондоні відбулася Перша Всесвітня виставка, на якій були зібрані досягнення передової думки із всіх країн миру.

Представлені в Кришталевому палаці експонати дали поштовх не тільки фантазіям Жуля Верна, але й реальному науково-технічному прогресу. -2- Новаторство торкнулося всіх сторін життя - від перших у світі електродвигунів до бутерброда блискучого лорда Сендвіча . Найбільший флот з найсучаснішим озброєнням (перші броненосці з'явилися в Англії) дозволив Великобританії розширити свої колоніальні володіння, зібравши під короною 40 країн. Англія була центром миру, а англієць (подібно американцеві сьогодні) почував себе як удома майже в будь-якій крапці земної кулі. Кіплінг, „співак британського імперіалізму”, оспівував у своїх баладах „тягар білої людини”, що цивілізовані англійці мужньо несуть у колоніях серед тубільців, цих „похмурих” бентежних дикунів'. Однак процвітаючу Британію і її королеву чекав серйозний удар.

Занедужав тифом і помер принц Альберт. Після того, як в 1861 році принц Альберт умер, королева носила жалобу по чоловіку до кінця свого життя.

Редьярд Кіплінг у своїх віршах буде називати її не інакше, як „вдовою з Винозора”. Але час ішов і золоте століття Британської імперії підходив до кінцю. Старіючій королеві важко було встояти проти натиску потребуючої більше агресивної зовнішньої політики проамериканської буржуазії. Королева намагалася влагодити всі по-домашньому, улаштовуючи шлюби своїх родичей зі членами монархових родин. 22 січня 1901 р. у заміському маєтку Осборн королева Вікторія доживала свою останню годину.